29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Вагому роль в боротьбу проти російських окупантів внесли жінки. Саме тому Український інститут національної пам’яті поширює героїчні історії через рубрику #FightForUkraine в соціальних мережах.
Наталія Бабеуш багато років працювала на маріупольському заводі «Азовсталь» машиністкою котлів. Під час повномасштабного російського вторгнення, коли вдома стало небезпечно, вони з чоловіком перейшли до заводського бункера. Під землею на глибині 3–4 метри прожили два місяці до евакуації. У сховку з ними перебувало близько 40 людей включно з вісьмома дітьми. 35-річна жінка почала шукати собі роботу, аби якось витримати в бункері.
«У мене немає дітей, тому я вирішила, що краще за все підходжу на роль кухарки. Мій чоловік – сирота, і я не хотіла, щоб ще якась дитина втратила маму. Тому сказала людям, що поки жива, то готуватиму», – зазначала пані Наталя
Дві імпровізовані кухні Наталі знищили бомби. Одна була просто неба, і там вціліла тільки каструля, а друга – під дахом, але туди теж прилетіло. Тому згодом жінка почала готувати в підземеллі, на сходах. З реманенту в неї була напівспалена каструля та щось схоже на мангал.
Щоб навіть маленькі діти могли її покликати, Наталя вигадала прізвисько «Тьотя Суп». Воно прижилося. Їжу доводилося суттєво економити. «Фірмовий» суп, на якому виживали люди у бункерах меткомбінату, мав простий рецепт: на 30 літрів води з промислових резервуарів одна-дві консерви з сухпайків. На вечерю був тільки чай. Одного разу, коли у бункері знайшлися чотири картоплини, Наталя посмажила дітям деруни, аби замінити картоплю фрі.
«Діти малювали мені малюнки з їжею та мріяли про піцу і картоплю фрі», – згадує Наталія Бабеуш
З бункера під час евакуації вона забрала ті дитячі малюнки і досі береже їх. Після триденної фільтрації, яку влаштували росіяни, вони з чоловіком урешті потрапили до Запоріжжя, а згодом перебралися до Львова. Тут жінка активно волонтерить та допомагає іншим переселенцям й військовим. Зокрема, у центрі підтримки «ЯМаріуполь».
